Ваш партнер – найкращий у світі. Добрий, дбайливий, приділяє увагу дітям, з вас порошинки здуває, але... ви його не хочете.
Інших – бажаєте, а його – ні……
І соромно, і страшно, і гірко. Відмовити в близькості неможливо, завести розмову до душі, значить визнати проблему, і ви вирішуєте, що «краще вдавати».
Але скільки можна грати у пристрасть? І куди вона взагалі поділася, якщо на перших роках знайомства між вами був вогонь?
Запитайте себе: «Що для мене означає кохання?»
І дайте відповідь чесно, чи допускаєте ви, що на партнера можна:
- Злитися.
- Говорити про своє невдоволення.
- Конфліктувати
Заодно згадайте, чи бувають у вас конфлікти, чи ви з тих, хто завжди зручний, дбає, намагається догодити і замовчує проблеми, щоб не образити партнера?
Якщо на попередні запитання ви відповіли позитивно, значить ви:
- Блокуєте здорову агресію як прояв своїх бажань та небажань.
- Витісняєте злість, роздратування, невдоволення.
- Перестаєте відчувати задоволення, азарт, приємне хвилювання і пристрасть.
- Зупиняєте інтерес, збудження, отже, відмовляєтеся від сексуальності.
Що ж робити?
- Відкриватись. Дозволити собі відчувати різні почуття. І образу, і гіркоту, і злість, і невдоволення. І щастя, і бажання, інтерес і флірт. Діліться ними один з одним. Достатньо почати говорити про наболіле або радісне.
- Міняти свої переконання, стосунки та життя.
- Йти до психолога, який допоможе налагодити діалог, а не перетворити ваше спілкування на потік критики та закидів, які накопичилися за довгий час.
Тоді близькість повернеться не лише за спільний стіл, а й у ліжко, бо близькість має на увазі передусім довіру та віру в партнера, прийняття його самого та почуттів, навіть якщо вони здаються «непривабливими».
